facebook
Події
День Петра і Павла: що можна і не можна робити в свято

У День Петра і Павла, згідно православних звичаїв, завершується Петрів піст, заснований церквою в пам’ять про служіння і стрaждання святих апостолів.

У цей день у народі не прийнято працювати в саду і городі, дозволено тільки робити дрібні побутові справи.

Вінчатися ж у свято святих заборонено церквою категорично.

Реклама

День Петра і Павла слід присвятити доброті, духовним справам. Православним слід відправитися до церкви і помолитися.

У свято категорично заборонено сваритися, лаятися і навіть думати про погане.

Історія свята

День святих первоверховних апостолів Петра і Павла відзначається щорічно в один і той же день — 12 липня (29 червня по старому стилю).

Згідно з переказами, саме в цей день Петро та Павло прийняли святе мyчеництво. Ця дата вказана в древніх календарях: Римському IV століття і Карфагенському V століття, в мартирологу (списку мучеників) блаженного Ієроніма IV століття.

Апостоли Петро і Павло більше інших потрудилися в проповіді християнства, тому церква називає їх «первоверховними апостолами» — першими з верховних.

Доля апостола Петра

Апостол Петро, який називався раніше Симоном, був сином рибалки Іони з Віфсаїди Галілейської і братом апостола Андрія Первозванного, який і привів його до Христа. Святий Петро був одружений і мав будинок у Капернаумі. Покликаний Христом Спасителем під час риболовлі на Генісаретському озері, він завжди висловлював особливу відданість і рішучість, за що і був удостоєний особливого наближення до Господа разом із апостолами Яковом та Іваном Богословом. Сильний і полум’яний духом, він зайняв впливове місце в лику Христових апостолів.

Він перший рішуче сповідав Ісуса Христа — Месією, за що удостоївся найменування Камінь (Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку брами пекла не здолають.

Коли перед розп’яттям Христа взяли під варту первосвященики, Петро тричі відрікся від Господа, як Той і пророкував йому. Але Петро розкаявся і спокутував свою зраду тим, що став полум’яним проповідником Христової віри і послужив основою Церкви — спільноти вірних Ісуса Христа. Після П’ятидесятниці — пришестя Святого Духа на апостолів — своєю першою проповіддю Петро навернув до Христа три тисячі чоловік. Його місіонерський шлях супроводжувався чудесами і зціленнями. Церковний переказ говорить, що Петро проповідував Євангеліє на берегах Середземного моря, в Антіохії, Малій Азії, Єгипті, Греції, Римі, Іспанії, Карфагені і Британії. До наших днів дійшли два Соборні послання апостола Петра, які включені до Нового Завіту.

Апостол Петро передбачив свою мyченицьку смeрть: «Знаю, що скоро повинен я залишити оселю свою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос об’явив був мені». До кінця життя Петро повернувся в Рим, і там він був схоплений і стрaчений за євангельську проповідь в 67 році. Рoзіп’яли апостола вниз головою на його власне прохання: він вважав себе негідним бути розіп’ятим так само, як Господь.

Доля апостола Павла

Святий Павло, спочатку носив єврейське ім’я Савл, належав до коліна Веніяминова, народився в кілікійському місті Тарсі (в Малій Азії), яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченістю своїх жителів. Як уродженець цього міста, який походив від іудеїв і вийшов з рабства у римських громадян, Павло мав права римського громадянина.

Свою освіту він отримав в Єрусалимі, у раввинській академії. Молодий Савл, мабуть, готувався до посади рабина (релігійного наставника), а тому одразу ж після закінчення своєї освіти він проявив себе сильним прихильником фарисейських переказів і гонителів віри Христової. Після закінчення навчання він отримав владу офіційно переслідувати християн навіть за межами Палестини — в Дамаску, але на шляху в Дамаск він був покликаний Ісусом Христом до апостольського служіння. Під час подорожі майбутнього апостола висвітлило яскраве світло, від якого він сліпим впав на землю. Йому був голос: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» На питання: «Хто Ти?» Господь відповів: «Я Ісус, якого ти переслідуєш».

Іудеї були обурені його зверненням до Христа, і Савлу довелося бігти в Єрусалим, де він приєднався до християнської громади і познайомився з апостолами. Незабаром після цього Савл вирушив у свою першу апостольську подорож, яка тривала з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, саме в цей період Савла стали називати Павлом.

Разом зі святим Варнавою він заснував християнські громади в декількох містах Малої Азії. Павло зробив ще декілька апостольських подорожей, просвічував Христовим вченням людей в Македонії, Греції й інших землях. За довгі роки життя і проповіді апостол Павло написав 14 послань, вони включені в Новий Завіт. Павло був не раз заарештований і після останнього ув’язнення прийняв мyченицьку смeрть від меча недалеко від Риму в 67 році, в період царювання імператора Нерона. Його не рoзп’яли, бо він не був рабом, а був римським громадянином.

Джерело.

Реклама

Реклама

Related Post